Купить Нарьян-Мар Cocaine LSD-25 Канабис Гашиш

Ну, слышь, народ! Чё как? Давайте устроим сегодня настоящую комедию, пропитую наркотическими амплуа! Я, циклодолить, тут решил рассказать вам, как я один раз взял и купил МДМА, а потом прыгал до потолка от счастья! Такие дела, ставьте кепки покруче и готовьтесь к нашему безбашенному трипу!

Начнём с того, что в этом истории вам придётся познакомиться с некоторыми персонажами. В нашей истории выступают закладки и их верные спутники – фенамин и кладмен. Знаете, такие ребята, которые делают закладки и потом портят ваш мозг без всяких сожалений. Хотя, справедливости ради, я должен признать, что без них наша история не была бы такой разнообразной и сумасшедшей!

Итак, начну с момента, когда кладмен, назовем его Юра, приехал ко мне на болото. Встречаем его, а он смотрит на меня и говорит: "Ну, чувак, у меня есть новая закладка. МДМА, сам попробовал – вещь!" Ну я, конечно, не мог пройти мимо такого предложения, ведь я всегда стремлюсь расширять свой кругозор в разных сферах жизни. И в этот раз я решил сделать предельно широкий размах своим кругозором, если понимаете, о чем я!

Тут нужно вставить смешную шутку, но я ее забыл. Простите, друзья. Продолжаем нашу безумную историю!

Долго ли коротко, я и Юра договорились о встрече на следующий день, чтобы заключить этот важный контракт между моим мозгом и МДМА. Когда подошел этот великий день, я был полон адреналина и ожидания новых ощущений. Как только мы собрались, Юра достал из своего довольно подозрительного рюкзака несколько цветных пакетиков с закладками.

– Ман, это самые крутые штуки, которые я когда-либо видел! – сказал Юра, вглядываясь в мои глаза с таким азартом, будто он сам был на вершине эйфории от МДМА.

Я сразу же почувствовал, что этот день будет особенным и полным приключений. Вот мы и взяли по одной закладке и отправились восхищать мир своими амплуа! Я почувствовал, как начался процесс абсорбции – МДМА проникло в мое тело и тут же начало свое возвышение. Захлебывающийся от ржачного голоса, я начал смеяться, не ведая причины.

– Блядь, циклодолить, что с тобой?! – воскликнул Юра, наблюдая за моим безумным состоянием. – Мы же только начали!

Для меня тогда не было ничего важнее, чем это замечательное чувство счастья и безудержной радости. Я прыгал и пританцовывал, словно танцор на плато. Стены в комнате казались мне подвижными, а потолок дохера низким – оттуда начинался мой безграничный космический полёт!

Прошло минут двадцать, и я понял, что я – король мира, а МДМА – мой верный экстравагантный конь! Это были самые лучшие моменты моей жизни, которые я не стал упускать из представления!

Естественно, со временем эффект начал ослабевать, и мне стало понятно, что это был всего лишь фейерверк эмоций, который так коварно сулит наркотическая стимульность. Спустя несколько часов я почувствовал, что за моим тюбиком начинает подниматься гертруда – ощущение желания наркоты стало все более непереносимым.

Тут табличка должна быть с надписью "Философская мысль наркомана" и что-нибудь крутое, но я не знаю, что написать. Впрочем, это даже лучше!

Как вам такая история, друзья, э:марки?

Какими закатами мы были озарены, сколькими грехами мы отмыты, сколько жарких приключений мы пережили за этот короткий промежуток времени! И хоть это было временное безумие, оно оставило в наших сердцах сладкое послевкусие, заставив нас верить в бесконечные возможности и волшебство, хоть и на мгновение.

И вот, дорогие друзья, на этом месте я прощаюсь со всеми вами. Надеюсь, я смог поделиться с вами тем, как я купил МДМА и прыгал до потолка от счастья. Это был наш безумный трип, полный веселья и незабываемых моментов. Держитесь подальше от них и наслаждайтесь жизнью в реальности, а не в космосе сияющих иллюзий!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...